Порушення мовленнєвого розвитку

Визначення

Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння. Проте, часто природа цих порушень невідома.

Поширення

Понад 50% дошкільників і 17% школярів молодшого шкільного віку мають різноманітні порушення мовленнєвого розвитку (частина з яких до кінця навчання у початкових класах долає цей розлад). Ці дані не враховують дітей, у яких ці порушення є другорядними, а в якості первинного виступає, наприклад, глухота. Порушення мовленнєвого розвитку може супроводжувати інші розлади, такі як затримка розумового розвитку, аутизм або церебральний параліч. За різними статистичними даними відомо, що на розлади в комунікації (порушення вимови, мовлення) страждає кожен десятий.

Симптоми

Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх ровесників у розвитку мовленнєвих навичок. Іноді дитина може мати краще розвинуті здібності до розуміння, порівняно з можливостями висловлюватися, проте, це трапляється рідко.

Розлади вимови спостерігаються внаслідок певних труднощів продукування звуків або порушення тембру голосу. Мовний потік або ритм можуть перериватися, як, наприклад, під час заїкання. Розлад вимови може бути спричинений порушенням іннервації (іннервація - забезпечення певного тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів) мовленнєвого апарату. Також можуть спостерігатися спотворення нормальної висоти тону, гучності голосу. Люди, які страждають на порушення мовленнєвого розвитку, можуть замінювати одні звуки іншими („л” та „р”). Можуть траплятися комбінації кількох проблем.

Порушення мовленнєвого розвитку можуть бути пов’язані зі здатністю розуміти та/або вживати слова в контексті, як вербально, так і не вербально. Серед мовленнєвих розладів – неправильне використання слів або їх значень, неможливість висловлювати думку, використання неправильних граматичних форм, збіднений словниковий запас; діти можуть бачити або чути слово, проте не розуміти його значення; оточуючі іноді можуть не розуміти, що намагається сказати дитина. Одна або комбінація таких характеристик може спостерігатися у дітей, які страждають на затримку мовленнєвого розвитку.

Навчання

Оскільки всі комунікаційні розлади потенційно можуть призвести до соціальної на навчальної ізоляції дітей, важливо вчасно розпочати відповідні корекційні заходи. Коли моделі вимови та мовлення можуть інколи бути частиною нормального вікового розвитку дитини, вони стають проблемою, якщо з часом не минуться, як це очікується. В цьому випадку будь-яка вікова затримка у розвитку вимови та мовлення може спричинити подальші проблеми у навчанні. Мозок має таку здатність, коли у віці до 5 років легше вивчати мову та розвивати комунікаційні здібності. Коли дитина страждає на порушення опорно-рухового апарату, зниження слуху та порушення розвитку, майже завжди вона має і порушення мовленнєвого розвитку.

Дітям, які мають комунікаційні розлади, логопеди допомагають по-різному. Вони надають індивідуальні терапевтичні послуги дитині; консультують педагогів, як краще працювати з дитиною у групі/класі; тісно співпрацюють з родиною над виробленням цілей і методики ефективної терапії у садочку/школі та вдома. Логопеди можуть також допомагати вчителям і вихователям у визначенні цілей, ефективних стратегій для важливого переходу від перебування в дошкільному закладі до навчання у школі.

Новітні технології також можуть допомогти дітям, чий фізичний стан ускладнює комунікацію. Використання електронних комунікаційних систем дає змогу людям, які не можуть говорити та особам зі складними фізичними розладами обмінюватися думками.

Що потрібно знати батькам?

МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбни­ця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і роз­виває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, спри­ймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвит­ку її мови, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення маля­тко чує і вимовляє в колі рідних людей – матері, батька, бабусі, ді­дуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на фор­мування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови по­чинається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити прави­льний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших міся­ців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажа­ння, сприяє успішному навчанню у школі.

Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ста­вити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно ди­хати під час мовлення.

Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.

У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культу­ру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мов­них недоліків своїх дітей. У колі своєї сім'ї дорослі розуміють ди­тину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширю­ється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виника­ють різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розви­нена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах роз­витку всіх компонентів мовлення ( звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.

Причини мовних порушень


Граматичний лад мовлення.
Що повинні вміти діти?

Оволодіти граматичним ладом мовлення означає навчитися прави­льно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видо­зміни, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, чис­лі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префі­ксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного поря­дку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, бу­дувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.

З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рід­ної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у пов­ному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.

Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити пра­вильно. К.Д. Ушинський писав, що граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання, а й звичка, досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правиль­но у мовленні й на письмі.

Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволоді­ння рідною мовою, діти часто помиляються.

Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей:

- Граматичні помилки словотворення ( неправильне вживання суфік­сів, префіксів).
- Граматичні помилки в словозміні.
- Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.
- Відмінювання невідмінюваних іменників.
- Неправильне вживання роду іменників.
- Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що
мають тільки множину в однині.
- Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.

Граматичні помилки у дитячій мові – це закономірне явище в про­цесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні по­милки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть ди­тині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у зас­воєнні дитиною граматики – вчасно звертайтесь до логопеда!

Що повинні знати діти?

У дитини 5-го року життя відмічаються значні успіхи в розумовому і мовленнєвому розвитку. Дитина починає виділяти і називати най­більш суттєві ознаки і якості предметів, встановлювати простіші зв'язки і точно відтворювати їх у мові.

Їх мовлення стає більш різноманітним, точнішим і багатшим по змісту. Діти звертають більше уваги на мову дорослих, стараються її наслідувати. Збільшення активного словника від 2500 до 3000 слів, створює дитині можливість повніше будувати свої вислови, точніше висловлювати свої думки. В мові дітей цього віку все час­тіше з'являються прикметники, якими вони користуються для виз­начення ознак і якостей предметів. Свої висловлювання діти буду­ють з 2- 3 і більше простих поширених речень.

Діти 5-го року життя починають оволодівати монологічним мовле­нням. В їх мові вперше з'являються речення з однорідними обстави­нами. Вони засвоюють і вірно узгоджують прикметники з іменника­ми. У дітей різко збільшується інтерес до звукового оформлення слів. Прислухаючись до слів, які вимовляє дорослий, дитина нама­гається встановити схожість у їх звучанні. Відповідно, значно покра­щується їх звуковимова. Повністю щезає пом'якшення приголосних і рідше бувають випадки пропусків звуків, складів.

Більшість дітей до 5-ти років засвоюють і вірно вимовляють .свис­тячі ( С, З, Ц, ДЗ), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ, ДЖ), сонорні (Л, ЛЬ, Р, РЬ) звуки. Правильно вимовляють багатоскладові слова, точно зберігаючи в них складову структуру. Частіше вірно вживають в словах наголос, дотримуючись літературної норми вимови слів. На 5-му році життя дитина спроможна визначити на слух наявність того чи іншого зву­ку в слові, підібрати слова на заданий звук.

Достатньо розвинений мовний слух дитини дає їй змогу розрізня­ти в мові дорослих підвищення і зниження сили голосу, підмічати прискорення і уповільнення темпу мовлення, вловлювати різномані­тні інтонаційні засоби виразності мовлення.

Отже, до 5-років у дітей закінчується процес оволодіння звуко­вою стороною мовлення. Мова в цілому стає чистішою і виразні­шою. Підвищується мовна активність і діти все частіше задають питання.

Шановні батьки! Слідкуйте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлення у вашої дитини!

Словник.
Скільки слів повинна знати ваша дитина?

Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількіс­ні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі ме­жі існують.

Словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словни­ку людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник – це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

• до 1 року 6 місяців - 10-15 слів;
• у кінці 2 року - 300 слів;
• у кінці 3 року - 1000 слів;
• в 4 роки - 2 500 слів;
• в 5 років - 3 500 слів;
• в 6 років - 4 000 слів;
• в 7 років - 4 500 слів.

У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.

Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники - 50%, дієслова - 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дити­на у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметни­ки, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкіль­ному віці є свої труднощі у засвоєнні слів. Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближає­ться до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всі­ма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів.

Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини но­вими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, акти­візувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!
Пам 'ятайте!

1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.

2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.

3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.

4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.

5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.

6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.

7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

8. Перевіряйте перед відвідуванням поліклініки наявність зошиту, ручки, носової хустинки, чистоту носових ходів.

Поради батькам.

1. Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

2. Спонукайте його до звуконаслідування, промовляння перших правильних слів.

3. Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.

4. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повторюйте неправильну вимову дитини! Пам'ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

5. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

6. Не закидайте дитину великою кількістю іграшок. Привчайте бережливо ставитись до іграшок, книжок, картинок.

7. Заохочуйте словесну творчість дітей! Спонукайте їх до склада­ння лічилок, чистомовок, загадок, віршів.

8. Уважно ставтесь до запитань вашої дитини! Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові СПОНУКАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЗАПИТАНЬ!

9. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

10. Не забувайте доречно вживати прислів'я, приказки, загадки!

11. СВОЄЧАСНО ВИПРАВЛЯЙТЕ МОВУ ДИТИНИ! Вчасно звертайтесь до логопеда!

12. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

Шановні батьки!

Якщо вас турбує мовлення вашої дитини, будьте готові до наступних питань, які ви .можете почути від логопеда:

1. Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.

2. Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

3. Як розвивалось мовлення дитини (гуління, лепет, перші слова, фрази).

4. Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.

5. Якими були умови її виховання, чи не спостерігались порушення мовлення у людей з близького оточення дитини, двомовність в сім’ї.

6. Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

7. Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.

8. Чи зверталися раніше батьки до логопеда і, якщо так, то коли, якими були результати.

Правила мови

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе тобі говорити сміливо і впевнено.

2. Пам'ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

З. Не поспішай з відповіддю! Спочатку про себе вимови відпо­відь.

4. Говори голосно ,чітко, виразно!

5. Говори на видиху. Повітря використовуй ,в основному, на го­лосні звуки.

6. Короткі речення , які складаються з 3-4 слів, вимовляй на од­ному видиху.

7. Чітко дотримуйся пауз між реченнями.

8. Довгі речення діли на відрізки( 3-4 слова) ,між якими витри­муй паузи і роби новий вдих.

9. Голосні звуки вимовляй голосно, не натискай на приголосні. Вимовляй приголосні легко, без напруги.

Правила мовлення

1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника. Це дозволяє подо­лати збентеження.

2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням зроби ВДИХ, потім починай говорити ПЛАВНО на ВИДИХУ.

5. Повітря витрачай в основному на голосні звуки. Виділяй наголо­шені голосні.

6. Чітко вимовляй всі голосні звуки.

7. Сурово дотримуйся ПАУЗ між реченнями.

8. Довгі речення поділяй на смислові частини по 3-4 СЛОВА; між ними ПАУЗА - і НОВИЙ ВДИХ!

9. Всі слова в реченні вимовляй ЗЛИТО, як одне довге слово.

10. Говори ЧІТКО, ГОЛОСНО, ВИРАЗНО, СПОКІЙНО, ПЛАВНО!

11. ЩОДЕННО проводь мовленнєву ЗАРЯДКУ:

- вправи на розслаблення;
- дихальні вправи;
- артикуляційні вправи;
- голосові вправи;
- рахунок.

12.Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленням АКТИВНО і СИСТЕМАТИЧНО!

Мова дорослих – взірець для наслідування.

Мова дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мови дорослих, які її оточують з раннього дитинства. Малюк навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, ді­алектизми. Причинами помилок в мові дорослих є вплив діалектного оточення і невміння відрізняти звукову норму.

Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація – це вміння регулювати силу голосу, користуватись логічним наголосом, паузами, темпом мовлен­ня. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратова­ність у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.

Слід дотримуватись відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою бать­ків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання.

Мова батьків має бути орфографічне і граматично правильною, вимова звуків повинна чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.

Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості – приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим необхідно вживати влучні вирази, народні перлини в живу розмовну мову, вивчати з дітьми народні твори.

У розвитку мовлення дитини надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розви­ток мови. Знижений слух є перешкодою до розуміння мови оточую­чих, а це затримує розвиток мовної активності дітей. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вушко ма­люка. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо, телевізору, голосні розмови дорослих. Першою озна­кою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.


Вади мовлення у дітей 6-річного віку

Шановні батьки, у житті ваших дітей наступає важливий і відповідальний етап – початок навчання у школі. Для того, щоб учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні навчальні і пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. Одним з найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини чиста, правильна, вона вільно спілкується з оточуючими – ваша дитина зможе успішно навчатися, а розлади мовлення можуть привести до проблем у навчанні і спілкуванні.

Мовлення дитини має бути сформованим до п’яти років. Але часто зустрічаються порушення: заїкання, неправильна вимова звуків, шепелявість. Дефекти звуковимови обов’язково приводять до помилок при письмі.
Буває, що дитина вміє вимовляти правильно ізольований звук (напр. «ш»), але в слова пропускає його або замінює. (шапка – сапка).
Інколи дитина не може вимовляти звуки (ш, ж, ч, щ, р), бо у неї «пришита під’язикова вуздечка», в’ялий язик і вона не може його підняти вверх. Щоб перевірити це – попросіть дитину облизати верхню губу.
Проблемою є і заїкання.
Тому, шановні батьки, не перевантажуйте дітей у букварному періоді. Будьте терплячими, не нервуйте і не підганяйте дітей. Постійно стежте за правильністю мовлення дітей. Своєчасно виправляйте граматичні помилки, але не втручайтесь у дитячі розповіді. Спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Помічником у вирішенні цієї проблеми для ваших дітей стане логопед.

Кожний учитель-логопед може залучати на свої заняття 25-30 дітей.

Заняття по виправленню вад мовлення проводяться у позаурочний час за відповідним розкладом. Не менше двох занять в тиждень. Заняття проводяться в групах по 4-5 учнів. Не слід пропускати заняття без поважної причини, бо процес постановки звуків досить складний, дітям властиво забувати і після пропущених занять витрачається багато часу на відновлення вже зробленої роботи.

Батьківська допомога, яка буде полягати у спільному виконанні з дитиною домашніх завдань, для формування правильної звуковимови та граматичної сторони мовлення, дуже важлива. Раджу вчити дітей за допомогою ігор. Мовленнєва гра при вмілому керівництві, може лінивого зробити працьовитим, невмілого – майстром, незнайку – знайкою.

Враховуючи постійні скарги батьків на нестачу часу для занять, хочу порекомендувати використовувати для спілкування та навчання час, який витрачається на дорогу школу, гуртки чи спільні прогулянки.
Саме під час цих щоденних пересувань, по-перше, можна зайнятись розвитком моторики та уваги дитини, запропонувавши їй рухатись лише бровками та перестрибувати через незначні перешкоди. По-друге, з’являється можливість по дорозі грати в мовленнєві ігри:

“Спіймай спільний звук”.

Дорослий промовляє ряд слів або невеликий віршований твір. Завданням дитини є визначити спільний звук та його місце у визначених словах. Наприклад:

· Мама, мак, мило, морозиво, магазин, миша – [м].
· Сова, сорока, Олександр, весна, сало, овес – [с].
· Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові. – [р].

“Зміни слово”.

Дорослий промовляє слово, дитина відтворює його вимову. Згодом слід дати чіткі вказівки як саме змінити слово.

Наприклад: сом – заміни [о] на [а] - сам; [а] на [і] - сім; [м] на [к] - сік; [с] на [р] - рік; [к] на [в] - рів тощо.

“Визнач перший (останній) звук”.

Дорослий промовляє слова. Завдання дитини чітко повторити їх по одному та визначити перший (останній) звук у словах.

"Я знаю п’ять назв.”

Дорослий та дитина по черзі називають по п”ять назв певної групи предметів чи істот. Наприклад: ”Я знаю п´ять назв тварин: ведмідь, лисиця, заєць, вовк та білка.” Виграє той, хто швидко назве правильно всі назви.

“Нескінченний ланцюжок”.

Дорослий називає будь-яке слово. Завдання дитини назвати наступне, щоб воно починалося на останній звук попереднього слова. Наприклад: око-Оля-якір-риба...

“Спіймай слово” .

Дорослий називає по черзі звуки задуманого слова. Завданням дитини є сприйняти їх на слух та скласти у слово.

Наприклад: м, а, к – мак; с, о, в,а – сова; к, л, е, н – клен.

“Закінчи слово”.

Дорослий промовляє перший склад певного слова. Завданням дитини є назвати склад(и), який закінчить слово: ри – ба(нок, нва, балка), мар – ка(шрут, та, кер), гри – би(горій, вня, бар).

“Вгадай що це”.

Дорослий називає ряд слів, які описують предмет чи істоту з визначеної групи.

Наприклад: малий, зручний, шкільний, необхідний, наповнений ручками та олівцями – ...(пенал). Завдання дитини полягає в тому, щоб відгадати про що йдеться мова.

“Доповни ряд”:

са, са, са – у діда сиві ... вуса;

ка, ка, ка – дорога ой яка ... далека;


Закономірним є бажання дитини поділитись своїми враженнями про побачене під час прогулянки, про прочитану їй книжку, про переглянутий мультфільм, про власні переживання й т.п.. Не слід перебивати її – нехай практикується в умінні будувати речення та підбирати необхідні слова.
Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.
Також раджу використовувати цікаву логопедичну літературу (артикуляційна гімнастика), розвивати дрібну моторику, координацію рухів, (пальчикові ігри), розумні комп’ютерні ігри. Не забувайте, що дитина тільки починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй. Дитина повинна чути навколо себе правильну літературну мову дорослих. Відзначайте всі досягнення дитини – їй буде дуже необхідна ваша підтримка.
Пам’ятайте, що своєчасна організована логопедична допомога стане запорукою успіху вашої дитини в навчанні та спілкуванні.




Щоденні артикуляційні вправи для покращення звуковимови

Виконувати 2 рази на день по 5-7 раз кожну вправу.
Гімнастика не повинна набридати дитині та спричинити її перевтомлення.

1. «Корівка» - імітувати жування корови, роблячи кругові рухи нижньою щелепою спочатку праворуч, а потім ліворуч. Рахунок : 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

2. «Кулька» - надути щоки та повільно їх здути.
3. «Кулька тріснула» - надути щоки та здути їх ударом долонь.
4. «Пухкенькі щічки» - рот закритий, руками почергово пощипувати кожну щоку.
5. «Горішок» - рот розкритий, кінчиком язика почергово випинати кожну щоку.

Для рухливості губ:

1. «Усмішка – трубочка» - посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а згодом витягнути їх вперед трубочкою.
2. «Старенька бабуся» - закусити обидві губи зубами й утримувати в такому положенні 5-10 секунд.
3. «Рибка» - ввібрати щоки всередину, щоб губи утворили бантик і в такому положенні змикати верхню і нижню губи.

Для рухливості і гнучкості язика:

1. «Лопатка» - рот напіввідкритий; широкий, розслаблений язик утримувати на нижній губі до 5-10 секунд.
2. «Голочка» - рот напіввідкритий; гострий, напружений язик утримувати у витягнутому положенні до 5-10 секунд.
3. «Гойдалка» - рот напіввідкритий; висунути язик і почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 раз.
4. «Чашечка» - рот напіввідкритий; висунути широкий язик на нижню губу, прогнути його, утворивши форму чашечки, утримувати в такому положенні 5-7 секунд.
5. «Смачне варення» - рот напіввідкритий; кінчиком язика повільно облизати верхню й нижню губи в обох напрямках по 5 раз.
6. «Коник» - клацати язиком при широко відкритому роті.

Кiлькiсть переглядiв: 568

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.