/Files/images/kartinki_rzn/коментар.jpg

Відомо, що поява дитини з проблемами в розвитку докорінно змінює життєві перспективи сім'ї і справляє відповідний вплив на батька і матір, спричинює соціальну ізольованість таких родин.

Умовно батьків дітей з особливостями у психофізичному розвитку поділяють на три групи:

невротичного, авторитарного і змішаного типу.

Для невротичного типу характерні пасивність, виправдовування своєї бездіяльності, намагання відгородити дитину від усіх проблем, навіть від таких, які вони можуть розв'язати власними силами, пос­тійна тривожність. Зовсім протилежні риси мають батьки, які належать до авторитарного типу. Для них характерні активна життєва позиція, керуються вони лише власними переконаннями, не можуть стримувати себе, що пояснюється слабким рівнем самоконтролю, схильні до конфлікту, спостерігається холодність при встановленні контактів з дитиною. Як виховний засіб часто використовуються окрики, фізичні покарання. У третьої групи виявляються риси як першої, так і другої груп. Для них характерні часті зміни настрою – то радість, то депресія.

Допомоги потребують усі батьки. У роботі з такими сім'ями ми повинні переконати батьків у тому, що саме вони потрібні своїй дитині. Батьків слід зацікавити процесом розвитку дитини, показати існування маленьких, але дуже важливих для їх дитини досягнень. Часто сім'ям потрібна інформація і практичні рекомендації стосовно навчання дітей та корекції поведінки. Спеціалісти ПМПК можуть запропонувати батькам одержати консультацію фахівців та знайти можливі джерела соціальної підтримки, навчити батьків спеціальних методичних прийомів, елементарних методів корекційної педагогіки.

Для попередження соціальної дезадаптованості дитини варто звернути увагу батьків на такі аспекти: сформувати в дитини навички гігієни, самообслуговування, поведінки і спілкування; допомогти дитині розуміти і цінувати свої досягнення у будь-якій діяльності, хвалити її навіть за незначні успіхи, які є важливими у розвитку психіки дитини (хоч вона за якимись параметрами й від­різняється від більшості дітей); створювати умови для її успіху, постійно підкреслювати, що дитина здатна і зможе зробити значно більше і краще, ніж уже зробила; уникати несправедливих звинувачень і зауважень, які зазвичай викликають у дитини образу і навіть бажання діяти всупереч вимогам дорослих.

На жаль, ми іноді схильні розглядати життєвий успіх залежно від матеріального статку, від інтелектуальних, спортивних досягнень чи успіхів у галузі мистецтва нас самих або наших дітей. Але життя може бути радісним і без досягнень цих висот. Знайдіть радість у вашій дитині. Шлях, що переборює дитина з психофізичними вадами набагато складніший, ніж здорової дитини. Той, хто хоче їй у цьому допомогти, має, зваживши свої сили, ступити на цей шлях.

Ваша родина може зробити дуже багато, навчаючи дитину ще в перший рік її життя. Психологи вже давно довели, що гра для дитини – дуже суттєве заняття. У грі дитина крок за кроком пізнає сама себе, своє оточення, свою роль у цьому оточенні. За допомогою іграшок і розвивальних ігор ваша родина може правильно сформувати розвиток дитини. Уповільнений розвиток дитини з психофізичними вадами не має порівнюватися батьками з поведінкою інших дітей. Але велика помилка полягає у тому, що батьки не очікують від своєї дитини занадто багато чого через те, що вона має вади розвитку. Дитина часто може досягти набагато більшого усупереч фізичним чи розумовим вадам.

Батькам, які мають дитину з особливими потребами, слід знати, що її виховання потребує великих фізичних і духовних зусиль. Коли в родині з’являється дитина з відхиленням у розвитку, батьків цікавлять їх першопричини. У таких випадках необхідно звертатися до психолого-медико-педагогічної консультації, фахівці якої допоможуть виявити ці першопричини, допоможуть визначити, який тип навчального закладу потрібен дитині, розроблять програми корекційного, розвивального навчання дитини, виходячи з показників її інтелектуального розвитку, досягнень, потенційних можливостей, виявлених прогалин, невикористаних резервів педагогічного впливу на дитину.

Від батьків вимагається великий такт, знання індивідуальних особливостей хворих дітей, вміння передбачати їхні можливі реакції на критичні зауваження, щоб поступово виробити у дитини об’єктивне ставлення до своїх можливостей.

Для попередження і корекції патологічного формування особистості велике значення має допомога батьків у встановленні правильних взаємовідносин з колективом. Необхідно постійно розвивати потребу у спілкуванні з однолітками, вчити допомагати іншим і правильно сприймати допомогу товаришів і дорослих.

Дитина повинна почувати себе самостійною, корисною і потрібною в оточуючому середовищі.

Батькам слід пам’ятати, що поряд з постійним піклуванням про дитину слід максимально розвивати у дитини самостійність, необхідну для соціальної адаптації у зрілому віці.

Батьки не повинні ізольовувати дитину від друзів, родичів, сусідів, тому що ці люди допоможуть у догляді за хворою дитиною і зроблять її життя більш повноцінним.

Вирішальне значення в розвитку дитини має пильність батьків та їх обізнаність з певними закономірностями розвитку людської психіки.

На жаль, іноді родина стає джерелом низької самооцінки дитини, причиною виникнення у неї агресивності, страхів, схильності до неправди. Причиною цього є втрата відкритості, довіри, емоційного контакту між батьками і дітьми, невіра батьків у свою дитину.

Кожна категорія сімей, що виховує дитину з психофізичними вадами потребує спеціальної допомоги відповідно до їх проблем і запитів.

При роботі з дітьми з особливими потребами батькам необхідно дотримуватись такої стратегії:
  • - пропонувати дітям безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших;
  • - додержуватись усталеного розпорядку дня, постійного порядку дій;
  • - сприяти залученню дітей до групової діяльності, вирішення сімейних справ;
  • - використовувати позитивні підкріплення (посмішка, кивок головою, поплескування по спині);
  • - звертати увагу на зусилля, а не на результат;
  • - обмежувати рівень шуму та візуальної стимуляції;
  • - давати чіткі вказівки;
  • - вчити дитину контролювати свої дії;
  • - давати дитині можливість діяти самостійно.
Кiлькiсть переглядiв: 826

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.