СИНДРОМ ПОРУШЕННЯ УВАГИ У ПОЄДНАННІ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ


/Files/images/kartinki_rzn/гіперактивність 1.jpg
Означення

Синдром порушення уваги в поєднанні з гіперактивністю являє собою нейробіологічний розлад. У дітей із цим синдромом, як правило, невідповідна поведінка і погана концентрація уваги, вони імпульсивні й гіперактивні. Ці симптоми виникають у ран­ньому дитинстві (звичайно до семи років), вони є хронічними і спостерігаються, як пра­вило, щонайменше впродовж шести місяців. У таких малят можуть виникати труднощі з оволодінням соціальними вміннями, а також із розвитком гідності і самоповаги.

Хоча причини синдрому порушення уваги в поєднанні з гіперактивніетю залиша­ються невідомими, зрозуміло, що він пов'язаний з нейробіологічними чинниками. Нау­ковці вважають, що він передається спадковим порушенням хімічної рівноваги в мозку або дефіцитом певних нейротрансмітерів - хімічних речовин, що регулюють діяльність мозку.

Характеристика

Відповідний діагноз ставлять на основі певних симптомів. Діти із синдромом пору­шення уваги в поєднанні з гіперактивніетю звичайно неуважні і легко відволікаються. У них можуть спостерігатись труднощі з фокусуванням уваги (або вибором об'єкта), утриманням уваги, а також тривалістю концентрації уваги.

Час від часу всі діти бувають неуважними, імпульсивними чи занадто активними. Але при синдромі порушення уваги, поєднаній з гіперактивністю, ця поведінка є пра­вилом, а не винятком.

Освітні аспекти

Планування навчального процесу має починатися з установлення точного діагнозу. Необхідно, щоб дітей, в яких підозрюють наявність синдрому порушення уваги в по­єднанні з гіперактивністю, ретельно обстежили кваліфіковані фахівці-медики (педіатр, психолог, невропатолог). У роботі з такими дітьми застосовують різні педагогічні і пси­хотерапевтичні методики, а інколи і медикаментозну терапію.

У багатьох дітей із синдромом порушення уваги у поєднанні з гіперактивністю ви­никають труднощі під час занять, що потребують концентрації уваги і самоконтролю. Такі малята схильні до надмірних реакцій на зміни в довкіллі. І вдома, і в школі вони найкраще діють у структурованому, добре знайомому їм оточенні. Коли правила пове­дінки і вимоги до дітей чіткі і незмінні, коли малята заздалегідь знають, якими будуть наслідки їхніх дій, а дорослі неухильно додержуються своєї політики, діти отримують надійний порівняльний еталон для своїх вчинків. У таких умовах вони краще контро­люють себе і краще вчаться.

Кiлькiсть переглядiв: 428

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.